Несумісність лікарськх речовин

Фармацевтична несумісність - внаслідок фізичної, хімічної або фізико-хімічної взаємодії р-н у процесі виготовлення і зберігання лік.форм.

- фізична –це нерозчинність, зміна агрегатного стану та інші перетворення продуктів взаємодії, внаслідок чого змінюється зовнішній вигляд, лікувальні вл-сті і порушується дозування.

- хімічна – наслідок хімічних р-й між лік.р-нами, внаслідок чого втрачається лікувальний ефект, він спотворюється або розвивається токсична дія.

Фармакологічна несумісність – виявляється на рівні транспорту, розподілу, біотрансформації та виведення лік.р-н – фармакокінетична несумісність або на рівні специфічного ефекту – фармакодинамічна несумісність.

Побічна дія

небажані р-ї, які викликаються деякими лікарськими засобами.

Синдром відміни – комплекс змін організму, які розвиваються у випадках тривалого застосування і раптової відміни кортикостероїдів, інсуліну, антикоагулянтів, трициклічних антидепресантів, невролептиків, барбітуратів, блокаторів рецепторів, клофеліну.

Синергізм

явище, коли дві р-ни діють в одному напрямі.

а) Адитивна дія – кінцевий ефект при синергізмі є простою сумою ефектів кожної р-ни окремо. (При прямому синергізмі – одні й ті ж рецетори).

б) Потенціювання – якщо кінцевий результат застосування 2 лік.р-н більший від суми ефектів кожної р-ни окремо (в осн.при непрямому синергізмі).

Антагонізм – явище, при якому внаслідок взаємодії 2 р-н ефекти однієї з них (чи обох) зменшуються або втрачаються.

а) фізичний – при адсорбції різних токсичних р-н сорбентами; (+гемосорбція, плазмаферез).

б)хімічний – між р-нами відб. хімічні р-ї з утв.неактивних сполук. (це антидоти: унітіол).

в) фізіологічний – реалізується тільки через функціональні системи організму, тобто опосередковується біосубстратом.

- прямий – лік.р-ни діють на ті самі рецептори, але у прямо протилежному напрямку.

- конкурентний прямий – антагонізм між сполуками, які мають подібну стр-ру (передусім просторову конфігурацію). Конкуренція за певні рецептори.

- неконкурентний прямий – між р-нами, які впливають на різні ділянки рецептора.

- непрямий – однотипна дія кількох р-н на різні рецепторні стр-ри, що виконують протилежні ф-ї.

Синергоантагонізм – варіант комбінованої дії лік.р-н, це прояви тих чи інших ефектів залежно від дози речовин.

Фармакологія. Теоритична Ф, Експерементаьна, фіз.-хім, біохім, фізіол Ф. Клінічна фарм.



Фарма- наука, яка вив механізм дії ліків, їх фіз.-хім властивості, шляхи їх введення в організм, розпреділення, видалення, дозування, всі сторони взаємодії організму і ліків. Теоретична (загальна)-вив загальні закономірності взаємодії між орг. і ліками, створює теорії і концепції механізмів фармакотерапевтичної ефективности речовин. Експерементальна-вив вплив фізіологічно активних речовин на орг тварин, виконуючи роль звязуючого дзвіна між теорет.і клінічн. фармакологією.Фіз-хім Ф-вив фіз.-хім реакції, які виникають в орг. під впливом ліків. Біохім Ф-вив зміни обміну і тканинах, органах при взаємодії ліків і біосубстратів Клінічна фарма-вив вплив ліків на орг., з встановленням особливостей фармакокінетики, фармакодинаміки, показання, протипоказання, а також взаємодію з інш ліками

Фармакотерапія

науково обґрунтоване застосування лікарських засобів для лікування при конкретному захворюванні з урахуванням особливостей його перебігу, тривалості, форми і стадії, патогенетичних механізмів розвитку, супутніх захворювань. Види: етіотропна, замісна, індивідуалізована, паліативна, патогенетична, протирецидивна, симптоматична.

Фармакологічних ефект

зміна функції клітин, органів або систем організму, що виникає під впливом лікарської р-ни. Він є наслідком взаємодії р-ни з різними структурами клітин (в т.ч. рецепторами клітинної оболонки, цитоплазми), яка і називається первинною фармакологічною р-ю.

Фармакокінетика

розділ фармакології, який вивчає надходження (шляхи виведення); транспорт (абсорбція, всмоктування); розподіл, перетворення (біотрансформація) лікарських р-н в організмі; виведення (екскреція, елімінація) їх з організму, а також ефективність і переносимість препаратів залежно від цих процесів.



Клінічна ф. – досліджує процеси надходження, розподілу, біотрансформації та екскреції лікарських р-н, а також виявлення зв’язків між концентрацією лік.р-ни або її метаболітів та фармакологічним ефектом, визначає дозування лікарських р-н.

Експериментальна ф. – вивчає трансформацію лікарських засобів в організмі тварин в нормі і при моделюванні різних захворювань.

Фармакодинаміка

вивчає комплекс змін в організмі під впливом лікарських засобів та механізм дії лікарських речовин, насамперед первинної фармакологічної р-ї.

Пререзорбтивна дія – це комплекс ефектів, що виникають на місці застосування лікарського засобу.

Резорбтивна дія – дія лік.р-н після надходження їх у кров. Є пряма і непряма.

Вибіркова – якщо ефект виявляється з боку певних стр-р або органів.

Головна дія – це фармакологічна дія, що зумовлює лікувальний ефект.

Загальна дія – коли лік.р-на впливає на більшість органів і тканин організму (анаболіти).

Оборотна дія – це коли ф-я клітин і тканин відновлюється через певний час (м.анестетик).

Необоротна дія зумовл. деструкцією ферментів, клітин а тканин (фосфакол,протипухл).

Хронофармакологія

наука, яка займається дослідженнями фармакологічного ефекту від добової періодичності, а також впливу самих лікарських р-н на фазу і амплітуду добового ритму організму. Напр. глюкокортикоїди слід приймати в період максимальної активності вранці.

Шляхи біотрансформації

Три основних шляхи біотрансформації: 1)мікросомне окиснення (ароматичне гідроксилювання, дезамінування, дезалкілювання, ациклічне гідроксилювання, сульфоокиснення, відновлення); 2)немікросомне окиснення (гідроліз, оксидне дезамінування, окиснення спиртів); 3)р-ї конюгації (утв.парних сполук з метаболітами організму) (глюкуронування, гліцинова конюгація, ацетилювання).


4788531381533244.html
4788607041231984.html
    PR.RU™