Обмен вещ-в, терморегуляция, выделение

124. Источники и пути использования энергии в организме. Методы опредления энергозатрат организмом человека. Дыхательный коэффициент.

Энергия тратится в организме на поддержание и обеспечение целосности клеточных структур, поддержание ионных градиентов, на биосинтетические процессы, обеспечение специальных форм клеточной активности (сокращение, проведение нервных импульсов, секреция) .Часть энергии выделяется в виде тепла(обогрев), ж(9,3ккал),б,у(4,1ккал).

Методы определения энергозатрат: - прямые(камера Этуотера - Бенедикта)

- Непрямые

Дихательный коэффициент – соотношение обьема выделенного СО2 к обьему потребленного О2.

(окисление 1г белка ДК=0.8, жира=0.7, углеводов=1, при употреблении смешанной пищи = 0.85-0.9)

По таблицам Гарриса и Бенедикта,

125.Основной обмен и методы его определения. Факторы что влияют на его величину.

Основной обмен минимальный расход энергии, обеспечивающий гомеостазис в стандартных условиях: при бодрствовании, максимальном мышечном и эмоциональном покое, натощак (12 – 16 часов без еды), при температуре комфорта (18 – 20С). энергия основного обмена расходуется

на обеспечение жизнедеятельности всех органов и тканей организма, клеточный синтез, на поддержание температуры тела. Определяют в стандартных условиях:максимального мышечного и эмоционального покоя, натощак, при температуре комфорта

Потому что физическая нагрузка, эмоциональное напряжение, прием пищи и изменение температуры окружающей среды увеличивают интенсивность метаболических процессов в организме (расход энергии).

Определяют по таблицам, по формулам, по номограммам. Метод Крога (неполный газовый анализ). У мужчин 1500 – 1700 ккал (6300 – 7140 кДж), или 21 – 24 ккал (88 – 101 кДж)/кг/сутки. У женщин примерно на 10% меньше этой величины.

Факторы определяющие величину должного основного обмена Пол, возраст, рост и масса тела (вес). Условия жизнедеятельности, к которым организм адаптирован: постоянное проживание в холодной климатической зоне увеличивает основной обмен; длительное вегетарианское питание – уменьшает

126.Физиологические принципы составления пищевого рациона.

1 соотношение Б:Ж:У = 1:1:4

2 в составе белковой пищи не мение 30% белков должны быть животного происхождения.

3 в составе жиров не мение 30% должны быть растительног происхождения.

4 в сутки в организм должно поступать оптимальное количество минеральных вещ-в,

5 -|-|-|- витаминов,

6 -|-|-|- клетчатки,

7 -|-|-|- воды,

8 питание должно бить дробным (завтрак 25%, 2завтрак/полдник 15%, обед 35%, ужин 25%),

9 пища должна обладать удовлетворительными органолептичискими свойствами,

10 в рацион должны входить продукты соответствующие национальным традициям.

127.Температура тела человека. Физиологическое значение гомойотермии. Терморегуляция и центр терморегуляции.



Пойкилотермные животные (холоднокровные) – с непостоянной температурой тела, зависящей от температуры окружающей среды; гомойотермные (теплокровные) – животные с постоянной температурой тела, не зависящей от температуры окружающей среды.

Значение гомойотермии обеспечение высокого уровня жизнедеятельности относительно независимо от температуры окружающей среды. Основная выроботка теплп идет в мышцах, легких, печени, почках.Центром терморегуляции является Гипоталамус.

128.Механизмы физической терморегуляци. Тепловая адаптация.

физическая терморегуляция – с помощью изменения интенсивности теплоотдачи. Теплоизлучение (радиация), теплоиспарение, теплопроведение, конвекция При повышении температуры окружающей среды сосуды кожи расширяются. Смысл в том, что изменение ширины просвета сосудов(расширяются), регулируя теплоотдачу, способствует поддержанию постоянной температуры тела.

129. Механизмы химической терморегуляци. Холодовая адаптация.

Химическая терморегуляция – регуляция температуры тела с помощью изменения интенсивности теплопродукции. При понижении температуры сосуды кожи суживаются Смысл в том, что изменение ширины просвета сосудов(суживаются), регулируя теплоотдачу, способствует поддержанию постоянной температуры тела.

130.Общая характеристика системы выделения. Функции почек, как основного органа этой системы. Особенности кровоснабжения почек.

Головним виконавчим органом системи виділення є нирки, бо лише за їх участі можливе підтримання параметрів гомеостазу. Всі інші виконавчі органи відіграють допоміжну роль і виводять з організму:

-легені – леткі (газоподібні) речовини: СО2, ацетонові тіла, пари алкоголю, ефіру;

-шкіра та її залози – продукти азотистого обміну, деякі іони; об’єм виділення невеликий, але стає більш значним при порушенні видільної функції нирок;

-травний канал та його залози – солі важких металів (при отруєнні ними), солі йоду (при їх надмірному вмісті в організмі), продукти азотистого обміну (їх виділення стає суттєвим при порушенні видільної функції нирок).

Нирки являються основним органом системи виділення, так як тільки він виділяючи з організму в великій кількості продукти азотистого обміну, підтримують їх концентрацію в крові на певному рівні. Участь в цьому процесі шкіри, травного каналу та їх залоз недостатньо. Саме тому, при недостатності видільної функції нирок організм страждає від уремії – підвищеної концентрації в крові продуктів азотистого обміну. Тільки нирки можуть довго і в самих різноманітних умовах підтримувати параметри водно-сольового гомеостазу організму.

Особливості кровопостачання нирок:

1.Дуже високий рівень кровотоку навіть в стані спокою – 1250 мл/хв (тобто, 25% ХОК, а маса нирок складає 0,43% від маси тіла). Це пов’язане з тим, що кровотік в нирках йде не тільки на живлення нирок як органа, а й на виконання ними видільної функції;

2.Кровотік в нирках нерівномірний – 92,5% крові направляється в кіркову речовину, де в ниркових клубочках проходить процес фільтрації;

3.Ниркова артерія відходить безпосередньо від аорти, приносні артеріоли (vas afferens) ширші від виносних (vas efferens), що створює в капілярах ниркового клубочка досить високи тиск (60 – 70 мм.рт.ст.);

4.В нирках існує чудова сітка капілярів – виносна артеріола знову розпадається на сітку капілярів, які оплітають канальці нефрона. Паралельно з петлями Генле проходять прямі судини (довгі прямі капіляри). Тиск крові в вторинній сітці капілярів становить 15 – 20 мм.рт.ст.;

5.Нирковий кровотік характеризується відносною постійністю та незалежністю від величини системного артеріального тиску (точніше від змін САТ). В значному ступені це являється наслідком хорошої вираженості в судинах нирок міогенних мехпнізмів регуляції.

6.Механізми регуляції можуть змінювати величину ниркового кровотоку через зміну тонусу приносної та виносної артеріол (тобто, змінюючи співвідношення пре- та посткапілярного опору).

В основі процесу сечоутворення лежать три процеси:

-фільтрація в нирковому тільці – в результаті цього процесу утворюється первинна сеча (близько 180 л/добу);

-реабсорбція речовин;

-секреція речовин.

Функции почек: 1 водный баланс организма, 2 ионный баланс, 3 постоянство осмотического давления, 4 кислотно-основного баланса, 5 метаболизм Б, Ж, У, нуклеиновых кислот , 6 обмен электролитов, 7 эритропоез(эритропоэтин), 8 гемостаз (урокиназа, тромбопластин, гепарин), 9 защитная, 10 регуляция величины АД.

131.Клубочковая фильтрация а почках, механизм, регуляция. Состав первичной мочи.

Сечоутворення починається з процесу клубочкової фільтрації, яка проходить в ниркових тільцях. В результаті цього процесу плазма крові фільтрується в просвіт капсули Шумлянського-Боумена і утворюється первинна сеча – ультрафільтрат плазми крові, який за складом відрізняється від неї тільки відсутністю білків.

Фільтрація – пасивний процес, що здійснюється під впливом сили, яка носить назву ефективного фільтраційного тиску (Ре.ф.) і розраховується за формулою:

Ре.ф. = Рг.к. – (Ро.к. + Рг.капс.), де:

Рг.к. – гідростатичний тиск крові в капілярах ниркового тільця (близько 70 мм.рт.ст.);

Ро.к. – онкотичний тиск плазми крові (близько 30 мм.рт.ст.);

Рг.капс. – гідростатичний тиск рідини (первинної сечі) в капсулі Шумлянського-Боумена (близько 20 мм.рт.ст.).

Таким чином:

Ре.ф. = 70 – (30 + 20) = 20 мм.рт.ст.

Плазма крові фільтрується в просвіт капсули через нирковий фільтр, який складається з трьох шарів:

-шар ендотеліоцитів капілярів (1);

-базальна мембрана (2);

-шар подоцитів (епітелій капсули - 3);

Ендотелій капілярів плоский фенестрований, лежить на базальній мембрані. З другого боку до неї за допомогою цитоподій прикріплюються подоцити. Базальна мембрана ниркового фільтра трьохшарова, найбільш щільним являється її середній шар, який має пори діаметром до 7 мкм. Проникність ниркового фільтру визначається, перш за все, станом базальної мембрани: діаметр, кількість пор, негативний заряд всередині пор в значному ступені визначають рух складових компонентів крові в просвіт капсули. В нормі через нирковий фільтр не проходять форменні елементи крові, білки (можлива фільтрація тільки невеликої кількості низькомолекулярних білків – альбумінів). Тому, ультрафільтрат плазми крові в капсулі Шумлянського-Боумена (первинна сеча) відрізняється за складом від плазми крові відсутністю білків.

Проникність ниркового фільтру може змінюватись за фізіологічних умов під впливом речовин, що виробляються самою ниркою. При цьому змінюється так званий коефіцієнт фільтрації (КФ). В патологічних умовах проникність ниркового фільтру (при його ураженні) може значно зростати  в сечі з’являються форменні елементи, а саме – еритроцити (гематурія), білок (протеїнурія).

Факторами, які впливають на інтенсивність клубочкової фільтрації, являються:

-гідростатичний тиск крові в капілярах (Рг.к.);

-онкотичний тиск крові (Ро.к.);

-гідростатичний тиск первинної сечі в капсулі Шумлянського-Боумена (Рг.капс.);

-КФ, величина якого визначається станом ниркового фільтру (його проникністю);

-величина ефективного ниркового кровотоку.

Регуляція процесу клубочкової фільтрації звідиться до зміни:

-вуличини ефективного ниркового кровотоку;

-величини тиску крові в капілярах клубочка.

Ефективний нирковий кровотік змінюється без зміни тиску крові в капілярах, якщо тонус приносної та виносної артеріол змінюється однаково. Виражене в різній ступені звуження (розширення) приносних та виносних артеріол в нирках веде до зміни тиску в капілярах зміна Ре.ф.  зміна процесу клубочкової фільтрації зміна процесів сечоутворення.

Таким чином, зміна Ре.ф. змінює рівень клубочкової фільтрації в кожному окремому нефроні. Зміна ефективного ниркового кровотоку змінює кількість функціональних клубочків.

Симпатична нервова система (при високій ступені активності) і катехоламіни (при високій концентрації) звужують і приносну, і виносну артеріоли значне зниження ниркового кровотоку зменшення діурезу.

Ангіотензин-ІІ звужує виносні артеріоли зниження ниркового кровотоку при підвищенні тиску в капілярах клубочків.

В результаті процесів клубочкової фільтрації утворюється первинна сеча. Вона перетворюється на кінцеву (дефінітивну) сечу при пересуванні її по канальцях нефрона в результаті процесів реабсорбції і секреції речовин.

Первичная моча сходна по своему составу с плазмой крови но без белков(ну и без ФЭ естественно)

132.Канальцевая реабсорбция в почках, механизмы, регуляция.

Канальцева реабсорбція проходить у всіх канальцях нефрона і в збиральних трубках. Процеси реабсорбції забезпечують повернення в кров речовин, які профільтрувались, але необхідні для нормальної життєдіяльності організму – іони, поживні речовини, вітіміни, гормони, інші біологічно-активні речовини, вода.

Процеси реабсорбції здійснюються двома шляхами:

1.Активно – проти градієнтів концентрації, з витратами енергії АТФ (транспорт за допомогою іонних насосів; за механізмом піноцитозу);

2.Пасивно – за градієнтами, без витрат енергії:

-за градієнтом концентрації або за електро-хімічним градієнтом – дифузія. Якщо в транспорті через мембрану за градієнтом концентрації приймають участь переносники, дифузія носить назву полегшеної;

-за градієнтом осмотичного тиску – осмос (транспорт води).

Характеристика процесів реабсорбції в різних відділах нефрона:

1. Проксимальний сегмент нефрона – проксимальний звивистий та прямий канальці.

1.1.Об’єм реабсорбції дуже великий – до 75% від об’єму клубочкової фільтрації;

1.2.Реабсорбція ізоосмотична – осмотичний тиск сечі при проходженні її по проксимальному сегменту нефрона не змінюється, вона залишається ізоосмотичною (має Росм. таке ж, як і плазма крові = 300мосм/л), через те, що тут проходить реабсорбція еквівалентної кількості осмотично активних речовин та води (стінка канальців вільно пропускає воду);

1.3.Основна маса речовин, які профільтрувались, але необхідні організму для нормальної життєдіяльності, повертаються в кров шляхом реабсорбції в проксимальному сегменті нефрона. Виключенням являються іони (натрій, калій, хлор, та ін.) та вода. Реабсорбція цих речовин продовжується в наступних відділах нефрона.

1.4.Реабсорбція багатьох речовин проходить активно. Епітелій канальців високий, містить багато мітохондрій, має щіточкову облямівку.

Реабсорбція окремих речовин в проксимальному сегменті нефрона:

Реабсорбція іонів натрію (Na+) в основному проходить активно. В базолатеральних мембранах клітин епітелію канальців локалізується нптрій-калієва помпа, яка з затратами АТФ транспортує іони натрію із клітини в інтерстиційну рідину. За рахунок роботи помпи в клітині підтримується низька концентрація іонів натрію. Через канали апікальної мембрани клітин іони натрію входять в неї пасивно, за механізмом дифузії.

Услід за іонами натрію за електро-хімічним градієнтом реабсорбуються аніони, переважно НСО3-, менше – хлору (мембрана проксимальних канальців мало проникна для хлору і добре – для НСО3-). Услід за іонами за механізмом осмосу (за градієнтом Росм.) реабсорбується вода.

В проксимальних канальцях майже повністю реабсорбуються іони кальцію, фосфору, магнію та мікроелементи.

Реабсорбція глюкози здійснюється за механізмом вторинного активного транспорту – енергія АТФ витрачається на транспорт іонів натрію (натрій-калієва помпа). Глюкоза всмоктується (реабсорбується) в комплексі з іонами натрію, який утворюється за участю білків-переносників. Вони локалізуються в апікальніих мембранах епітелія канальців і мають два центри зв’язування – для іонів натрію і для глюкози. Всередину клітини через її мембрану глюкоза рухається разом з іонами натрію (за рахунок градієнта концентрації для іонів натрію). На внутрішній поверхні мембрани комплекс дисоціює з утворенням глюкози та іонів натрію. Далі глюкоза надходить із клітини в інтерстиційну рідину  далі в кров за механізмом полегшеної дифузії.

За нормального виконання функції нирками глюкоза реабсорбується повністю, якщо її концентрація в плазмі крові (і в первиннії сечі) не більше 10 ммоль/л – поріг реабсорбції. Якщо концентрація глюкози в плазмі перевищує цей показник, то вона починає виділятися з сечею (вся глюкоза із первинної сечі не може бути реабсорбована із-за недостачі елементів транспорту глюкози (відповідних транспортних білків).

Якщо концентрація глюкози в плазмі перевищує 3,5 г/л (20 ммоль/л), швидкість її виділення з сечею росте прямо пропорційно концентрації в плазмі.

Максимальна швидкість транспорту глюкози (Тмакс.) в канальцях складає близько 375 мг/хв у чоловіків і у жінок близько 300 мг/хв.

При нормальній функції нирок поява значної кількості глюкози в сечі являється наслідком підвищення її концентрації в плазмі крові. Так як глюкоза являється осмотично активною речовиною, глюкозурія (наявність глюкози в сечі) супроводжується підвищенням діурезу (підвищенням об’єму сечі).

Реабсорбція амінокислот здійснюється за механізмомвторинного активного транспорту в комплексі з йонами натрію. Реабсорбується близько 90% амінокислот.

Поліпептиди первинної сечі (інсулін, брадикінін, гастрин, тощо) спочатку гідролізуються до АК ферментами щіточкової облямівки, а потім реабсорбуються.

Білки первинної сечі (невелика кількість низькомолекулярних білків) надходять в епітеліоцити шляхом піноцитозу, гідролізуються в них до АК, котрі потім надходять у кров.

Протеїнурія – наявність білків у сечі може спостерігатися при тдеяких фізіологічних станах – фізичне навантаження, ортостаз – але вона незначна. Велика кількість білку в сечі спостерігається при хворобах нирок, при котрих порушується проникність ниркового фільтру (гломерулонефрит).

2. Реабсорбція речовин в наступних відділах нефрона:

2.1.Петля Генле:

-в тонкому низхідному відділі реабсорбується вода без солей – за градієнтом осмотичного тиску;

-в товстому висхідному відділі йде активна реабсорбція йонів натрію, пасивна (дифузія за електрохімічним градієнтом) хлору; йони реабсорбуються без води, оскільки стінка цього відділу канальців непроникна для води.

2.2.Дистальний сегмент нефрону, а саме дистальний звивистий каналець і збірні трубочки можуть теж реабсорбувати йони натрію, хлору, калію, тощо, проте можуть і не реабсорбувати – реабсорбція в цьому відділі залежить від потреб організму і змінюється, передусім, під впливом гормону вазопресину (регулює реабсорбцію води), альдостерону (реабсорбція натрію, секреція калію).

133.Поворотно-противоточная система почек, ее роль в осмотическом разведении и концентрации мочи.

Поворотно-протипоточна система нирки (ППСН) забезепчує при необхідності:

-розведення сечі, тобто виводить у великому об’ємі води малу кількість солей та метаболітів. При цьому сечі утворюється багато, а її питома вага мала. Так нирки працюють при надлишку води в організмі, наприклад при надлишковому її прийомі.

-концентровання сечі, тобто виводять у малому об’ємі води велику кількість солей та метаболітів. При цьому утворюється сеча з великою питомою вагою.

В клініці для оцінки густини сечі визначають її питому вагу (г/мл).

До складу ППСН входять:

-петля Генле – її низхідна тонка та висхідна товста частини;

-дистальний звивистий каналець;

-збірні трубочки;

-прямі судини.

Система називається поворотно-протипоточною, оскільки більша частина її структурних елементів йде паралельно в речовині нирки (обидві частини петлі Генле, збірні трубочки, прямі судини), а рух рідин в них має протилежний напрямок.

134.Процесс мочевыделения, его регуляция.

Образовавшаяся в структурах нефрона моча поступает в почечные лоханки. По мере их заполнения и растяжения достигается порог раздражения механорецепторов, приводящий к рефлекторному сокращению мускулатуры лоханки и раскрытию мочеточника. За счет перистальтических сокращений их гладкой мускулатуры моча поступает в мочевой пузырь. Заполняющая мочевой пузырь моча по мере наполнения начинает растягивать его стенки, но при этом напряжение стенок пузыря не повышается до определенной величины растяжения, обычно соответствующей обьему мочи в пузыре около 400мл.. Появление напряжения стенки мочевого пузыря вызывает позывы на мочеиспускание, вследствие сложного рефлекторного акта расслабляются два сфинктера : шейки мочевого пузыря, мочеиспускательного канала.

135.Роль с-мы выделения в поддержании осмотического давления крови и обьема жидкости в организме. Механизм жажды.

Главную роль в регуляции обьема жидкости и осмотического давления играет АДГ , выработка которого включается при помощи осмо- и волюморецепторов

Роль вольморецепторов(барорецепторы низкого давления) при помощи реф-а

Гауера-Генри (висцеро-висцеральный) увеличение диуреза при растяжении стенки левого предсердия(импульс от волюморецепторов – ЦНС –ьторможение выроботки АДГ – снижение АД за сче повышения диуреза)

Роль осморецепторов показана на примере формирования жажды и при работе ренин –ангиотензин-альдостероновой с-мы.

Передсердні натрійуретичні фактори – гормони пептидної природи, які виділяються передсердями (більше правими) при розтягнені їх кров’ю внаслідок підвищення ОЦК. В нирках передсердні натрійуретичні фактори (ПНУФ) пригнічують реабсорбцію іонів натрію (і води), перш за все, в дистальних звивистих канальцях і в збірних трубках. Це сприяє нормалізації (зменшенню) ОЦК  регуляція ОЦК за відхиленням.

ПНУФ, окрім того, розширюють приносні артеріоли  підвищення тиску крові в капілярах клубочків  підвищення Ре.ф.  підвищення ШКФ  збільшення діурезу  зменшення ОЦК. Це також є прикладом регуляції ОЦК за відхиленням.

136.Понятие и физиологическая роль ренин-ангиотензин-альдостероновой системы

Практические навыки и ситуационные задачи

1. Известно, что ацетилхолин является одним из основных медиаторов нервной системы. В ходе обследования испытуемого было установлено, что блокатор ацетилхолинергической передачи возбуждения в синапсах атропин вызвал расширение зрачка, увеличение частоты и силы сердечных сокращений, уменьшение перистальтики желудочно-кишечного тракта. При этом не изменилась сократительная функция скелетной мускулатуры. Объясните: 1) на какие постсинаптические рецепторы действует ацетилхолин при выделении его в синоптическую щель? 2) Объясните возможные причины различного действия атропина в нервно-мышечных синапсах соматической нервной системы и в синапсах вегетативной нервной системы на внутренних органах.

1) медиатор ацетилхолин действует на два вида постсинаптических рецепторов: М- и Н-холинорецепторы. М-холинорецепторы находятся в нейроорганных синапсах парасимпатической нервной системы. Н-холинорецепторы находятся в нервно-мышечных синапсах и вегетативных ганглиях. 2) Атропин блокирует только М-холинорецепторы. Поэтому блокируется действие парасимпатической нервной системы, а соматическая регуляция скелетной мускулатуры не нарушается.

2. Для снятия тахикардии в клинической практике используют фармакологические препараты, блокирующие бета-адренорецепторы (например, пропранолол). Объясните: 1. Почему блокада бета-адренорецепторов может снять приступ тахикардии? 2. Можно ли применять эти препараты у людей, склонных к бронхо-спазмам? 3. Можно ли применять эти препараты при пониженном артери-альном давлении?

Норадреналин, являющийся медиатором в постганглионарных окончаниях симпатических нервов, взаимодействует с бета-адренорецепторами миокарда, приводя к увеличению частоты сердечных сокращений. Применение неселективного бета-адреноблокатора приводит к снижению ЧСС. 2. Нет. В гладких мышцах бронхов локализованы бета2-адренорецепторы, активация которых симпатическими нервами приводит к расслаблению мышц. Соответственно, применение бета-адреноблокатора приводит к повышению тонуса бронхов. 3. Нет. Применение бета-адреноблокатора приводит к понижению артериального давления.

3. В офтальмологической практике для расширения зрачков используют раствор атропина, являющегося М-холиноблокатором. Объясните: 1. Почему закапывание раствора атропина вызывает расширение зрачка? 2.Могут ли при этом наблюдаться изменения частоты и силы сердечных сокращений? 3. Может ли при этом измениться сократительная функция скелетной мускулатуры?

Зрачок суживается при сокращении кольцевой мышцы (сфинктера) радужки, которая иннервируется парасимпатическими волокнами глазодвигательного нерва. Атропин, избирательно блокируя М-холинорецепторы мышцы, вызывает расширение зрачка. 2. М-холиноблокатор атропин вызывает расширение зрачка, увеличение частоты и силы сердечных сокращений, уменьшение пери-стальтики желудочно-кишечного тракта (М-холинорецепторы). 3. При этом не изменяется сократительная функция скелетной мускулатуры (Н-холинорецепторы).

4. В клинической практике для купирования приступов тахикардии иногда надавливают на глазные яблоки пациента. Объясните: 1. Почему этот прием может привести к снижению частоты сердечных сокращений? 2. Как называется этот рефлекс? 3. Какие еще экстракардиальные рефлексы вам известны?

Надавливание на глазные яблоки, вызывая раздражение афферентных волокон блуждающих нервов, приводит к повышению тонуса их ядер и усилению тормозного влияния блуждающих нервов на сердечную деятельность. 2. Глазосердечный рефлекс (Даньини—Ашнера). 3. Солярный (Тома—Ру), синокаротидный (Чермака), дыхательно-сердечный (Геринга), рефлекс Гольца.

5. У новорожденных детей частота сердечных сокращений (ЧСС) достигает 140—150 в минуту, тогда как у взрослых она составляет 60—80 в минуту. Известно, что чем старше ребенок, тем более значительное учащение ритма сердечных сокращений наступает после введение атропина, являющегося М-холиноблокатором Объясните: 1. Чем обусловлено учащение ритма сердечных сокращений при введении атропина? 2. Какими особенностями регуляции сердечной деятельности обусловлена более высокая частота ЧСС у детей и ее уменьшение по мере взросления организма?

Атропин, блокируя М-холинорецепторы в постганглионарных синапсах блуждающего нерва, тем самым прекращает его тормозные влияния на сердечную деятельность. 2. После рождения у детей преобладают механизмы симпатической регуляции сердечно-сосудистой системы. По мере роста ребенка это преобладание становится менее выраженным, так как постепенно нарастает тоническое возбуждение центров блуждающих нервов. Проявлениям этого является уменьшение с возрастом ЧСС.

6. Назовите гормоны, обеспечивающие сохранение в организме натрия за счет реабсорбции его в канальцах почек, выведение из организма калия, регуляцию калий-натриевого равновесия. Объясните механизм действия этих гормонов. Нарисуйте схему их взаимодействия с клетками органов-мишеней.

Минералокортикоиды (альдостерон) и частично глюкокортикоидыМеханизм:

7. Пациент перенес в результате бытовой травмы значительную кровопотерю, которая сопровождалась понижением артериального давления крови. Объясните: 1. Действие каких гормонов можно рассматривать как «первую линию защиты» при понижении кровяного давления, вызванного кровопотерей? 2. Какие гормоны способствуют восстановлению объема массы крови на поздних сроках после травмы? 3. Физиологические эффекты какого из двух гормонов — вазопрессина или альдостерона — развиваются на поздних этапах восстановления уровня кровяного давления?

Ими являются адреналин, вазопрессин. 2. Рснин-ангиотензин-альдостероновая система, эритропоэтин. 3. Это альдостерон — стероидный гормон, его эффекты проявляются через несколько дней после включения ренин-ангиотензинового механизма.

8. Для купирования приступов бронхиальной астмы, вызванной бронхоспазмом (удушье, вызванное уменьшением просвета бронхов и бронхиол при нормальной функции мукоцитов), иногда используется адреналин. Объясните: 1. Какими физиологическими механизмами обусловлен эффект адреналина в данном случае? 2. Почему, прежде чем вводить адреналин, у больного следует определить величину артериального давления? 3. Какие сопутствующие физиологические эффекты могут при этом наблюдаться?

В гладких мышцах бронхов локализованы бета2-адренорецепто-ры, активация которых адреналином приводит к расслаблению мышц и снятию бронхоспазма. 2. Адреналин вызывает увеличение артериального давления. 3. Может наблюдаться увеличение силы и частоты сердечных сокращений, повышение уровня глюкозы в крови.

9. Под влиянием какого гормона осуществляются: синтез гликогена в печени и мышцах; интенсивное окисление глюкозы в тканях; уменьшение количества сахара в крови; и снижение катаболизма белка? Объясните его механизм действия. Нарисуйте схему его взаимодействия с клетками органов-мишеней.

Инсулин

Механизм:

10.

железы Эффекты проявления
гипер гипо
СТГ аденогипофиз Повышение биол. активности метаболических процессов Гигантизм акромегалия Карликовость Гипофизарный нанизм

11.Опишите методику исследования полей зрения с помощью периметра Форстера.

Проведение работы. Испытуемый садится спиной к свету, периметр должен быть равномерно освещен. Подбородок помещают на специальную подставку таким образом, чтобы исследуемый глаз находился на уровне нижнего края визирной пластинки, при этом другой глаз должен быть закрыт. Дуга периметра устанавливается в горизонтальном положении. Испытуемый фиксирует взгляд точно на белый кружок в центре дуги. Экспериментатор медленно передвигает палочку с белой меткой от периферии к центру, а испытуемый сообщает о моменте появления белой метки в поле его зрения. Отмечают соответствующее положение метки на дуге и точкой на стандартном бланке. Затем определяют поле зрения с другой стороны дуги и также отмечают на стандартном бланке. Эти точки отражают наружную и внутреннюю границы поля зрения. Для определения верхней и нижней границы поля зрения дугу периметра переводят в вертикальное положение. Аналогичным образом измеряют границы поля зрения, каждый раз поворачивая дугу периметра на 15°. Белую метку заменяют цветной и таким же образом определяют поле зрения для различных цветов. При этом испытуемый должен точно определить цвет метки. Поле зрения неодинаково в различных меридианах. Книзу и кнаружи оно больше, чем кнутри и кверху. Самое большое поле зрения для белого цвета, для синего и желтого оно больше, чем для красного и зеленого.

12. Опишите методику исследования центрального зрения с помощью таблиц Сивцева.

Проведение работы. Испытуемый сидит или стоит на расстоянии 5 м от таблицы. Один глаз закрывается специальным щитком. Начиная с верхней строчки, указкой показывают букву или незамкнутое кольцо, постепенно переходя от крупных к мелким. Та строчка, знаки которой испытуемый называет безошибочно или с некоторыми ошибками (не более 20%), является показателем остроты зрения для данного глаза. Эту же процедуру проводят с другим глазом. Результаты работы и их оформление. Запишите результаты определения остроты зрения для каждого глаза. Если ис-пытуемый видит хорошо 10-ю строчку, которую и должен видеть с расстояния 5 м, то острота зрения этого глаза, рассчитанная по формуле V = d/D, равна 1,0 – это нормальная острота зрения, а если испытуемый видит только 5-ю строчку с 5 м, а должен ее видеть с расстояния 12,5 м, то острота зрения глаза равна: 5/12,5 = 0,4 – это пониженная острота зрения.

13. Опишите методику исследования цветного зрения с помощью полихроматических таблиц Рабкина.

Проведение работы. Исследование проводится в условиях хорошего освещения таблиц. Рекомендуется применение ламп дневного света. Испытуемого усаживают спиной к окну и предлагают ему держать голову прямо. Таблицы располагают в строго вертикальной плоскости на уровне глаз испытуемого на расстоянии 0,5-1 м от него. Во время демонстрации таблиц рекомендуется класть таблицы на стол или держать их в наклонной плоскости, так как это может отразиться на точности методики и выводах исследования. Если испытуемый дает нечеткие ответы при демонстрации некоторых таблиц, ему предлагается обвести цифры или фигуры кисточкой, потому что включение моторного компонента облегчает, как правило, восприятие изображений, или показать одну и ту же таблицу несколько раз. Время экспозиции таблиц при исследовании цветового зрения – около 5 с. Однако это время можно увеличить, особенно для таблиц XVIII и XXI. Продолжительность процесса показа всей серии таблиц – 10-15 мин. Ответы испытуемого заносят в специальную карточку, образец которой прилагается к таблицам. Если испытуемый прочел таблицу правильно, ставят (+), если прочитал неуверенно, ставят вопросительный знак (?), если прочел неправильно или совсем не прочел, ставят минус (-).

14. Опишите методику исследования костного проведения звука у человека. Опыт Вебера.

Проведение работы: Испытуемого усаживают на стул и прикладывают к середине темени звучащий камертон. В нормальных условиях испытуемый слышит звук одинаковой силы обоими ушами. Затем в одно ухо помещают ватный тампон и исследование повторяют. Испытуемый отмечает, что теперь звук громче воспринимается тем ухом, в которое помещен ватный тампон. Это мождна объяснить уменьшением потери звуковой энергии через внешний слуховой проход. Подобное усилине звука происходит при поражении звукопроводящего аппарата одного и ушей. Чтобы убедиться, что часть звуковой энергии рассеивается при прохождении через внешний слуховой проход, необходимо соединить внешние слуховые проходы двух исаытуемых резиновой трубкой и поставить одному из испытуемых на голову камертон. При этом другой испытуемый услышит звук вследствие распространения звуковых волн из внешнего слухового прохода первого пациента.

15. Опишите методику сравнения костной и воздушной проводимости у человека. Опыт Ринне.

Проведение работы: Испытуемого усаживают на стул и прикладывают к сосцевидному отростку звучащий камертон. В нормальных условиях испытуемый слышит звук, который постепенно угасает. Как только звук исчезает, камертон подносят к уху. Звук вновь появляется. При повреждении звукопроводящего аппарата наблюдается обратное явление –звкуа камертона не слышно тогда, когда он располагается возле внешнего слухового прохода и становится слышным, когда камертон переносят к сосцевидному отростку

16.=11.

17.Опишите правила забора крови у человека и приготовление мазка крови.

Взятие крови проводят натощак, утром. Берут капиллярную кровь из 4 пальца левой руки или мочки уха, у новорожденных из пятки, или венозную кровь из локтевой вены. Первую каплю крови удаляют тампоном, далее берут кровь на анализ. Для приготовление мазка капают каплю крови на обезжиренное сухое предметное стекло, шлифовальным стеклом под углом 30-45 градусов делают мазок.

18. Опишите методику определения количества эритроцитов в крови с помощью счетной камеры. Чем и с какой целью разбавляют кровь при подсчете эритроцитов в камере Горяева.

Кровь набирают в меланжер до метки 0,5,добирая до 101 3% NaCl (то есть разводим в 200раз)наносят каплю на стеску камеры, затем приступают к подсчету под микроскопом, считаем в 5больших квадратах,в каждом из которыж 16 маленьких начодим число эритроцитов в 1малом квадрате

А/80 умножаем на обьем этого квадрата 4000 и на степень разведения 200

Кровь взятую из пальца разбавляют 3% NaCl в специальных смесителях (меланжерах) , чтобы создать нужную концентрацию клеток, удобную для подсчета.

19.Опишите методику определения количества Hb в крови по методу Сали.

В пробирку с 0,1 раствора хлористоводородной кислоты капают каплю крови , оставляют 5-10мин, для превращения Hb в солянокислый гематин, затем добавляют дистиллированную воду до тех пор, пока цвет не сравняется с стандартом. Цифра стоящая на уровне раствора равняется содержанию Hb.

20.Опишите методику расчета цветового показателя крови и его оценку. Приведите формулу расчета цветового показателя крови, поясните значение отдельных ее компонентов.

ЦП- соотношение между кол-ом Hb и числом эритроцитов, служит для оценки степени насыщения эритроцитов Hb.

В 1мкл крови 166* г. Hb

больше 1-гиперхромазия




4789948439950273.html
4789993937523682.html
    PR.RU™