БИБЛИОГРАФИЯ 7 страница

Увага воїна має соціальну природу і, згідно з поглядами І.М. Сече­нова, має рефлекторний характер.

За характером походження і реалізації розрізняють два види уваги: мимовільну і довільну. Увагу, зумовлену сильними, контрастними, зна­чущими подразниками, що діють на воїна яскравістю, несподіваністю, називають мимовільною. Вияв довільної уваги пов'язаний з викорис­танням вольового зусилля, тобто коли людина ставить перед собою певні завдання і намагається їх розв'язати. Довільна увага нерозривно пов'я­зана з мовою. Механізмом функціонування довільної уваги є друга сиг­нальна система.

Характерними властивостями уваги є обсяг, розподіленість, здат­ність до переключення, відволікання, стійкість, зосередженість, пред­метність, неуважність (рис. 4-3).

Під обсягом уваги розуміють кількість предметів або явищ, які воїн утри­мує одночасно в своїй свідомості. Кількість таких об'єктів залежить перед­усім від змісту матеріалу та інтересу до нього.

Якщо сприймається новий матеріал, свідомість воїна одночасно усві­домлює не більше одного об'єкта. Коли увагу спрямовано на знайомі речі, він може одночасно утримувати в пам'яті кілька предметів. Як правило, у природних умовах свідомість воїна відображає 7±2 предмети. За даними Б.Г. Ананьева, оптимум обсягу уваги припадає на 33 роки, найменший спо­стерігається в період з 18 до 21 року [3].

Разом із тим воїн здатний розподіляти свою увагу; при цьому він одно­часно може виконувати дві та більше дій. Багато хто чув про феноменальні здібності Юлія Цезаря, який, за легендою, міг здійснювати одночасно сім незалежних одна від одної справ. Відомо також, що Наполеон Бонапарт міг одночасно диктувати своїм секретарям сім відповідальних дипломатич­них документів. Рівень розподіленості уваги залежить від освоєння люди­ною діяльності, автоматизації дій.

Здатність воїна довільно і свідомо змінювати спрямованість своєї діяль­ності забезпечується переключенням уваги, що визначається швидкістю пе­реходу від одного виду діяльності до іншого. Максимум перенесення уваги припадає на 29 років.

Спрямувавши увагу на обраний об'єкт, воїн відволікається від ін­ших предметів і явищ. Таке відволікання уваги від інших предметів і явищ є найважливішою умовою успішного сприйняття обраного об'єк­та. Тимчасом у процесі навчання та виховання буває небажане відволі­кання, відвернеш»! уваги. Тому офіцер має добре знати основні прийо­ми управління увагою підлеглих. Відволікання уваги, як правило, нега­тивно позначається на основній діяльності, чого не можна сказати про таку властивість, як зосередженість. Вона виявляється в тому, що воїн порівняно довго може спрямовувати увагу на обраний об'єкт, незва­жаючи на дію сторонніх подразників.



Практична діяльність воїна погребує стійкості уваги. Той, хто має стійку увагу, здатен досить довго, якщо це потрібно, зосереджуватися на обраному об'єкті. Увага воїна, за умови цікавої Та не дуже важкої роботи, може тривати без помітних коливань 30-АО хв. її стійкість дося­гає оптимуму в 34 роки.

Таким чином, увага є головною умовою для здійснення пізнаваль­ного процесу. Увага, згідно з М.Ф. Добриніним — це направленість і зосередженість психічної діяльності людини.

Завершуючи теоретичне викладення матеріалу, слід виділити основні прийоми керування увагою воїнів у процесі бойової та гуманітарної підготовки, формування уваги та уважності:

а) чітка постановка мсти певного заняття і визначення його
завдань;

б) створення чіткого уявлення про кінцевий результат;

в) організація навчального матеріалу (його структуризацію,
добір яскравих прикладів тощо);

г) використання технічних засобів навчання;

д) організація діяльності воїнів на занятті (темп, ритм, зміна
видів діяльності тощо);

е) організація діяльності офіцера як педагога (методи педагогічного впливу, виразність мови офіцера та ін.);

є) застосування прийомів, що активізують увагу солдатів;

ж) формування у бійців павичок і умінь оптимальної навчально-пізнавальної діяльності;

з) формування мотивації військової служби, розвиток стійкого інтересу до обраної військової спеціальності.

4.1.4. Пам'ять і запам'ятовування

Наступним фундаментальним пізнавальним процесом є пам'ять. Якщо сприймання — це початковий етап пізнавального процесу, відображення об'єктивної реальності, що діє на наші органи чуття в певний час, то пам'ять — це відображення об'єктивної реальності, але тієї, що діяла в минулому. Вона є основою психічного життя особистості. Без неї жоден живий організм не може психічно розвиватися. І.М. Сеченов визначав пам'ять як наріжний камінь психічного роз­витку. Вона лежить в основі всіх інших психічних процесів. Розпад пам'яті призводить до розпаду особистості: людина перетворюється на живий автомат.

Пам'яттю називається здатність індивіда зафіксовувати, зберігати і відтворювати колишній досвід. Вона складається з трьох процесів:



1) запам'ятовування (закріплення) інформації;

2) збереження (утримання) інформації;

3) відтворення інформації.

Ці процеси тісно пов'язані один з одним, і поділ їх до певної міри умовний.

В основі людської пам'яті лежить система умовних рефлексів, утво­рення часових зв'язків або «слідів» процесів, що відбуваються в нерво­вій системі, детально вивчених Л.П. Павловим і його школою. Голов­ну особливість людської пам'яті І.М. Сеченов вбачав у переробленні сприйнятого, у його класифікації та сортуванні.

Серед процесів пам'яті особливе місце посідає запам'ятовування. Фіксація інформації триває від кількох секунд до кількох годин. Пам'­ять вибіркова. Не все, що сприймається, запам'ятовується однаково. Найкраще тримається в голові те, що було пов'язане з досягненням мети.

Запам'ятовування за ступенем активності може бути мимовільним (ґрунтується на тимчасових зв'язках переважно на рівні першої сиг­нальної системи) і довільним (більш стійке, тому що грунтується на рів­ні другої сигнальної системи).

Основна роль у військовій діяльності належить довільному запам'я­товуванню, за якого і розпочинається засвоєння інформації, що стиму­люється волею воїна, тобто здійснюється навмисно й має цілеспрямо­ваний характер.

Прийоми зонам 'ятовування матеріалу

1. Велике значення має спрямованість на міцність запам'ятовуван­ня, наприклад, установка на час (запам'ятати назавжди). Як правило, така інформація закріплюється на тривалий час міцніше, ніж тоді, коли воїн каже сам собі: «Запам'ятати на короткий строк» (наприклад, лише для того, щоб скласти іспит).

2. Запам'ятовування значною мірою залежить від спрямованості ін­тересів воїна, його активності, уваги, емоційної значимості інформації. Дуже міцно тримаються в пам'яті солдата події, що викликали яскраві глибокі почуття.

3. Міцність запам'ятовування залежить від багаторазового повторен­ня матеріалу, ритмічності заучування.

Для ефективності запам'ятовування найважливіше значення має різно­манітність повторень. Вона дає можливість по-новому поглянути на раніше сприйнятий матеріал, виділити у ньому те, що до цього не було виділено. І, відповідно до нових завдань, які ставляться перед кожним наступним по­вторенням, спрямовувати запам'ятовування кожного разу чітко визначеним шляхом. Необхідно організувати повторення так, щоб воно містило в собі завжди щось нове, а не було простим відновленням того, що вже відоме. Кількість повторень залежить від обсягу вивченого матеріалу. Відповідно, чим більше матеріалу, тим більше потрібно повторень. При цьому необхід­но систематизувати процес. Але треба пам'ятати, що, наприклад, краще повторювати матеріал двічі па день протягом 10 днів, ніж 20 разів повторю­вати матеріал за один день. Під час повторення краще поєднувані усну роз­повідь зі спробою викласти на аркуші паперу, враховуючи психологічну закономірність спогаду: повторений матеріал краще згадується через 1-3 доби після повторення. І останнє. Процес забування — це звичайний процес, тому не треба чекати, коли все забудеться, а повторити раніше. Запам'ятову­ється матеріал тим краще, чим більше ділянок головного мозку задіяно в процесі повторення і вивчення. А тому найкраще вивчати й повторювати одразу читаючи, слухаючи самого себе і дивлячись на записаний матеріал у зошиті.

4. Запам'ятовування має бути смисловим (логічним) (рис. 4-4), хоча інколи можна успішно застосовувати механічне запам'ятовування.

5. Для полегшення запам'ятовування і збільшення обсягу пам'яті можна використовувати мнемотехніку, тобто систему різних способів локальної прив'язки, словесних посередників, розбиття на групи [84]. Для цього слід:

—включати в роботу велику кількість органів чуття, які бе­руть участь у сприйманні;

—концентрувати увагу;

—обрати оптимальний темп сприйняття і зрозумілість засвоє­ного;

—не читати наступне, доки не стало зрозумілим попереднє;

—повторювати;

—обрати спосіб розподілу матеріалу — запам'ятовувати ціл­ком або частинами;

—комбінувати заучування — спочатку загальне ознайомлен­ня, осмислення матеріалу, а потім уже заучування частина­ми за планом;

—користуватися логічним осмисленням матеріалу;

—застосувати таблиці, схеми, записи.

Наприклад, можна застосувати метод словесних посередників. Так, для запам'ятовування черговості різних кольорів у сонячному спектрі заучу­ється речення: «Чого Олекса жере за гаражами смачні фрикадельки», де перші літери слів відповідають першим літерам назви кольорів сонячного спектра, які розташовані в порядку зменшення довжини хвилі. Такі засоби мнемотехніки застосовують і при вивченні азбуки Морзе.

6. Ще один зручний прийом — запам'ятовування опорних слів, дат, з якими пов'язане те, що заучується. Наприклад, дати історичних подій легше запам'ятати, якщо заучувати не кожну окремо, а спочатку твердо засвоїти одну дату і, відштовхуючись від неї, запам'ятовувати події, які відбулися за два, три, п'ять років до або після неї.

7. Особливо важлива інформація може запам'ятовуватись одразу. Якщо ж необхідно запам'ятати звичайний матеріал, то для цього є три можливості: 1) повторення, 2) узагальнення і 3) штучне підвищення його особистісних цінностей.

Таким чином, якість або міцність запам'ятовування в цілому зумов­лена видами запам'ятовування; інтересом до запам'ятовування (для чого?); вольовим зусиллям (старанністю); установкою на термін; орієн­тацією на міцність; використанням спеціальних прийомів для запам'я­товування.

У цьому разі доречні слова О.В. Суворова про те, що «...пам'ять — комора розуму, але в цій коморі багато перегородок, а тому необхідно як­найшвидше укладати, куди слід» [117, с. 28]. Ця людина мала блискучу па­м'ять. Визнаним зразком виняткової пам'яті вважається й Наполеон Бо­напарт. 1778 p., ще поручником, його посадили за щось на гауптвахту. І він цілком випадково знайшов у приміщенні, де був замкнений, старий том Юстиніанського збірника (з римського права). Прочитавши його від початку до кінця, він потім 15 років дивував на засіданнях з розробки Наполео­нівського кодексу славнозвісних французьких юристів, цитуючи Юстині-анський збірник напам'ять. «Він знав, — пише історик Євген Тарле, — величезну кількість солдатів особисто; його виняткова пам'ять завжди... вра­жала навколишніх. Він знав, що цей солдат хоробрий і стійкий, але п'яни­ця, а оцей дуже розумний і кмітливий, але швидко стомлюється, тому що хворий на грижу» [117, с. 28-29].

Чи справді пам'ять Наполеона була винятковою? Борис Теплов вва­жає, що вона мала характер різко вираженої вибірковості [117], тобто утри­мувала тільки те, що йому було необхідно. Імператор пам'ятав інколи най­менші подробиці тому, що ці подробиці були для нього надзвичайно важли­ві і їх знання було необхідне йому під час розв'язання задач. Отже, виникає проблема збереження інформації.

Збереження(другий процес пам'яті) — це здатність утримати, збе­регти сприйняту інформацію. На прикладі Наполеона ми переконали­ся, що існують різні види пам'яті. Підставою для такої класифікації є різне місце цих форм у часовій послідовності перетворення інформації від надходження її на чуттєві входи до формування неушкодженого і збе­реженого на все життя сліду. На цій основі пам'ять поділяють на чотири види: миттєву, короткочасну, проміжну і тривалу [24, с. 88].

Специфікою миттєвої пам'яті є те, що вона не підлягає довільному управлінню, вона не переробляється і не співвідноситься з інформацією, яка надходить на інші чуттєві входи. Вона залишає елементарний слід про­тягом кількох миттєвостей. Час збереження сліду в миттєвій пам'яті стано­вить 10-60 секунд, а іноді й менше.

Частина інформації з миттєвої пам'яті потрапляє в короткочасну. Обсяг останньої невеликий і обчислюється в деяких змінних структурних одини­цях (7±2 од.), а час збереження становить кілька хвилин. Оскільки обсяг короткочасної пам'яті обмежений, інформація з неї після перекодування виводиться в проміжну пам'ять, де вона зберігається доти, доки не з'явить­ся можливість перевести її на тривале збереження. Час збереження в про­міжній нам'яті обчислюється годинами. Важливою особливістю цього виду пам'яті є те, що якщо вона протягом кількох діб не очищається, то організм примусово відключається від прийому інформації із зовнішнього середови­ща. Процеси очищення проміжної пам'яті відбуваються в основному уві сні [23].

Обсяг тривалої нам'яті необмежений. Так само необмежений і час збе­реження в ній інформації. Коли треба, інформація з тривалої пам'яті має знову переходити в короткочасну. Взагалі у тривалу пам'ять переходить лише 25-28 % заучуваної інформації.

Процес збереження пов'язаний із процесом забування, тобто зник­ненням з пам'яті слідів того, що запам'ятовувалося. Перш ніж зникну­ти з пам'яті, подія втрачає зв'язок із теперішнім. Найчастіше забуваєть­ся другорядне, краще зберігається істотне, основне, воно зберігається і довше, і повніше. Німецький психолог Герман Ебінгауз експериментально з'ясував, що найбільша частина забутого матеріалу припадає на період безпосередньо після заучування. Третій процес пам'яті — це від­творення інформації (оживлення у свідомості почуттів, думок, прагнень, тобто того, що колись сприймалося).'

Найпростіша форма відтворення — впізнавання. Відтворення може бути довільним, мимовільним і випадковіш. Випадкове відтворення здій­снюється без спеціальної мети що-небудь згадати, воно виникає неначе само по собі, ненавмисно, інколи в результаті якихось асоціацій.

Основними і відмінними особливостями цього процесу є узагальне­не й опосередковане відображення в корі головного мозку предметів і явищ реальної дійсності, а також їх взаємозв'язок.

Довільне відтворення має спрямований характер, відбувається усві­домлено, залежить від завдання, зусиль волі, від необхідності і потреби воїна щось згадати. Воно має в діяльності воїна основне значення, і його легкість, швидкість, точність тісно пов'язані з двома попередніми етапами процесу пам'яті — запам'ятовуванням і збереженням.

За характером запам'ятовування розрізняють емоційний, образний і словесно-логічний види пам'яті. '

Пам'ять не є якоюсь самостійною функцією, вона якнайміцніше по­в'язана з особистістю, її внутрішнім світом та інтересами. Тому роз­виток і вдосконалення пам'яті відбуваються паралельно з розвитком бійця.


4792564885316106.html
4792595915606791.html
    PR.RU™