Повідомлення теми уроку, підготовка учнів до вивчення нового матеріалу  

Повідомлення теми уроку, підготовка учнів до вивчення нового матеріалу

Учитель не завжди називає відразу тему уроку, доцільніше підводити до неї школярів поступово. Підготовка учнів до сприйняття нового полягає в тому, щоб мобілізувати їхню увагу, пізнавальну активність, пробудити інтерес до тих питань, які їм належить вивчати, поставити перед школярами доступні завдання. Прикладом можуть слугувати такі:

1. Узагальнення учителем обговореного матеріалу.

2. Коротка бесіда з класом з питань, мобілізуючих наявні в учнів знання, необхідні для вивчення нового матеріалу.

3. Повідомлення учителем плану вивчення нового матеріалу або нагадування учнями питань плану-орієнтиру з вивчення конкретної історичної події.

4. Постановка перед школярами одній або декількох учебно- познаватєльных завдань, які мають бути вирішені на уроці.

5. Створення на уроці проблемної ситуації і залучення школярів до її вирішення.

До вивчення нового матеріалу на уроках історії в допоміжній школі пред'являються наступні вимоги:

1. Новий матеріал вивчається за планом, який може застосовуватися на уроках у трьох варіантах:

а) дається учителем в готовому вигляді;

б) складається учнями спільно з учителем по ходу роботи над статтею (оповіданням) підручника;

в) пригадується учнями перед вивченням конкретної історичної події. Це так званий опорний план-орієнтир. Він застосовується при вивченні усіх суспільно-історичних і суспільно-політичних подій на уроках. Завдання учителя полягає в тому, щоб показати і закріпити у свідомості учнів, що вивчити історичну подію - це означає знайти відповіді на такі питання: (це – план-орієнтир)

1. коли і де відбувалася подія? (час і місце):

2. чому вона почалася? (причини початку);

3. хто брав у ній участь? (учасники):

4. як вона проходила? (хід події);

5. чим закінчилася? (результат);

6. чому вона так закінчилася? (причини результату):

7. що показала подія? (значення). Яку користь принесла?

Що змінилося після події? Які події відбулись?

ІІригадуючи пункти плану перед вивченням історичної події, учитель орієнтує увагу школярів на тих питаннях, на які їм треба знайти відповідь. План-орієнтир допомагає уникнути характерної для учнів допоміжної школи фрагментарності сприймання, недостатньої міцності засвоєння знань, робить процес сприйняття та засвоєння знань більш цілеспрямованим.

2. Новий матеріал вивчається по окремим частинах, за пунктами плану. Після вивчення кожної частини слід виконувати закріплення вивченого матеріалу. На перших етапах навчання історії учитель надає допомогу школярам, виділяючи в кожній частині нового опорні слова і фрази. Усе це за допомогою демонстраційних карток оформляється на класній дошці. Поступово допомога зменшується. Учитель привчає школярів самостійно виділяти і запам'ятовувати головне в тому, що вивчається.



3. По кожному пункту плану потрібно працювати різними методами і прийомами. На практиці часто спостерігається переважання єдиного методу вивчення нового матеріалу: розповідь учителя, що є методичною помилкою. У допоміжній школі часто доводиться одне і те ж питання вивчати кілька разів. Для усунення механічного запам'ятовування відповіді слід надавати кожного разу нової, варіативної форми.

4. Не можна, щоб учні отримували знання тільки в готовому вигляді. Треба навчати їх здобувати знання з підручника, картин, історичних карт, екранних і звукових посібників. Завдання учителя при цьому є спрямувати пізнавальну діяльність учнів вміло поставленими запитаннями і завданнями на досягнення навчальної мети.

5. На уроках історії в допоміжній школі потрібне варіативність щодо застосування питань, історичних карт, картин. Постійна словесна зміна запитань із збереженням їхнього смислового значення усуває механічне заучування відповіді, сприяє розвитку гнучкості мислення. Слід закріплювати не одиничні другорядні ознаки і враження, а формувати правильні стійкі уявлення узагальненого характеру, що спираються на істотні ознаки понять і явищ.

Під закріпленням вивченого на уроці прийнято розуміти подальше осмислення учнями раніше вивченого матеріалу. Закріплення нерозривно пов'язане з вивченням нового матеріалу і проводиться як у процесі його вивчення (закріплюється кожний пункт вивчення нового), так і в час, спеціально відведений на це закріплення. При цьому потрібно прагнути повторити головні, опорні пункти матеріалу і узагальнити усе вивчене шляхом складання зв'язної розповіді по відпрацьованому плану. Складання зв'язної розповіді, потім покрокове вивчення нового матеріалу допомагає учням зв'язати, систематизувати в одне ціле усе вивчене і, таким чином, здолати в певній мірі фрагментарність засвоєння матеріалу.

Мета домашнього завдання з історії - закріплення вивченого на уроці матеріалу, розвиток навичок самостійної роботи. Даючи завдання додому, учитель повинен диференційовано підходити до учнів з урахуванням принципу доступності. Домашнє завдання потрібно роз'яснювати на уроці і перевіряти, як учні його виконали.



Види домашніх завдань по історії:

1. Переказ. Цей вид завдання застосовується часто, оскільки учнів допоміжної школи потрібно навчати зв'язно, послідовно і доказово викладати історичний матеріал. Зв'язну розповідь учні готують за планом.

2. Підготувати відповіді на питання по темі уроку або по цілого розділу.

3. Складання тематичної або хронологічної таблиці.

Додому можуть даватися такі завдання: закінчити складання початої на уроці таблиці і скласти по ній зв'язну розповідь.

4. Завдання по самостійному вивченню матеріалу навчальної книжки. Іноді доступні для учнів статті не обов'язково розбирати в класі, їх можна дати для самостійного вивчення додому. Але тоді цей матеріал має бути вивчений на уроці в іншій формі.

5. Завдання для роботи з наочними посібниками:

а) скласти зв'язну розповідь за схемами, картами і текстом підручника (простежити торгівельні шляхи, напрям походу, місця повстань, порівняти дві карти і т. ін.)

б) зіставити ілюстрації за змістом цього уроку з ілюстраціями по раніше пройденому з опорою на план і зробити відповідні висновки;

в) пояснити факти, що становлять сюжет ілюстрації;

г) перемалювати в зошит нескладні контури, схеми, малюнки, зробити усно висновки до них;

д) скласти усну розповідь за змістом картини з використанням плану-орієнтиру щодо аналізу картини.

План аналітичного опису історичного об’єкта (предмета) чи предметної картини (знаряддя праці, обладнання тощо)

1. Що це?

2. Призначення.

3. Час застосування.

4. Матеріал.

5. Частини.

6. Призначення частин.

7. Висновок: про що говорить цей предмет?

План опису і аналізу сюжетної картини

1. Яка зображена подія?

2. Де і коли вона відбувалася?

3. Який момент події показаний на картині?

4. Які групи людей можна виділити на картині, чому?

5. Розкажіть про кожну із цих груп :

а) чим зайняті люди;

б) знаряддя праці (озброєння);

в) зовнішній вигляд (одяг, вираз обличчя);

г) ставлення до того, що відбувається і до інших груп людей.

6. Висновок: про що говорить зміст картини.

План-орієнтир аналітичного опису картини допомагає учням спрямувати свою увагу на головні моменти в картині, головний зміст картини, допомагає встановлювати тимчасові і причинно-наслідкові взаємозв'язки.

Етап підведення підсумків уроку переслідує два завдання: - повторити головні висновки, положення, які повинні запам'ятати учні; підвести підсумки роботи учнів на уроці, оцінити їх знання.

Після розгляду етапів підготовки до уроку історії, типів уроку; змісту і вимог до кожного етапу уроку, можна виділити загальні вимоги до уроку історії в допоміжній школі:

1. Науковість, тобто достовірність відібраних історичних фактів, їх правильне пояснення, їхній зв'язок із життям, створення яскравої, образної, емоційної картини історичної події чи процесу з типовими ознаками історичної епохи.

2. Виховуюче значення уроку.

3. Тісний зв'язок цього уроку з попередніми і наступними, тобто визначення передумов, причин, що викликали ті явища, про які піде далі мова і підготовка учнів до розкриття тих причино-наслідкових зв’язків, наслідків, які сталися через події, з якими ознайомляться учні сьогодні.

4. Правильний вибір учителем типу, структури, методики проведення уроку, органічний, а не формальний зв'язок елементів уроку.

5. Організація активної пізнавальної діяльності учнів на усіх етапах уроку.

6. Правильні цільові установки уроку.

7. Цілеспрямований вибір і методично продумане поєднання прийомів, варіативність використання запитань,наочності, технічних засобів, навчальних посібників.

8. Використання вправ для орієнтування учнів у просторі і часі- на кожному уроці. Локалізація подій, що вивчаються, і явищ в часі і просторі.

9. Правильне поєднання колективної і індивідуальної самостійної роботи учнів з метою міцнішого засвоєння матеріалу усіма школярами.

10. Збагачення і розвиток усної і письмової мови учнів.

11. Систематична і цілеспрямована робота над повторенням і узагальненням знань.

12. Створення емоційної, творчої атмосфери, що пробуджує і розвиває пізнавальні інтереси учнів.

13. Результативність уроку, тобто успішне здійснення його основних завдань. Новий матеріал учні повинні в основному засвоїти на уроці.

Специфіка побудови та проведення уроків історії , за рахунок введення предметного і корекційно- розвиваючого змісту, дозволяє урізноманітнити та ускладнити види діяльності учнів на уроці,починаючи вже з 7 клусу.

В якості прикладу розглянемо «вступну» роботу вчителя з навчально-методичним компонентом з історії в 7 класі.


4798412777975723.html
4798483183464110.html
    PR.RU™